Logo

ПЕДАГОГІЧНИЙ ЧАСОПИС ЛЬВІВЩИНИ

Logo2
search_left


«Українські імпресії. Лист другий» - Боюкага Мікаіллі, редактор газети «Освіта і час»

Опубліковано: Вівторок, 14 листопада 

min
max

На зустрічі, що пройшла в департаменті освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, брала участь і директор школи-ліцею Верховинського району Івано-Франківської області Надія Остафійчук, яка запросила нас відвідати навчальний заклад, який вона очолює, що дало мені можливість познайомитися ближче з цим прекрасним краєм, його доброзичливими, щирими, гостинними людьми.

Верховинський район вважається периферією України і центром Карпат. Щоб дістатися до цих країв, які перебувають на самому кордоні з Румунією, доводиться пройти довгий шлях через високі перевали сивих Карпат, повз бурхливі гірські ріки, дзюркотіння гуркіт яких шепоче про прохолоду в літню спеку, повз сільські будиночки на пологих схилах гір, де живуть усміхнені, відкриті та привітні люди. Ці місця нагадали мені рідний край – Ісмаїли, де так само наповнюється спокоєм душа. Тут я згадав дзвінке дзюрчання джерел Азербайджану, які здавалися такими далекими звідси.

На схилі дня спостерігаючи за людьми, які працювали на полях, пастухами, які приганяли стада в село, дівчатами, що несли воду з джерела, хлопцями, які кудись поспішали верхом на конях, і сонцем, що все це освітило своїми останніми променями, перед тим, як зникнути за гірською грядою, я подумав, що серце людське всюди хвилює одне і те саме.

Приїжджаючи в Україну, я навіть уявити не міг, що все, що відкриється моєму погляду на цій благодатній землі, буде так нагадувати рідне – все те, що пестило погляди і душу в Азербайджані. Намилувавшись на пейзажі, познайомившись з тутешніми людьми, я зрозумів, що ця схожість ґрунтується на гармонії, навіяна дивною красою природи цих країн. Природа Азербайджану живить кращі якості в душі азербайджанців – ґречність, гостинність, вірність в дружбі, сталість і надійність. Ці високі якості в тій ж мірі притаманні й українцям.

Перейшовши річку Чорний Черемош, опиняєшся серед ошатних будиночків, що потопають у зелені, і благочестивих, усміхнених людей Верховини. Все навколо тут немов нагадує, що ти на Україні. Це – типове гуцульське селище, адже Верховина – край, де живуть гуцули. У міру знайомства з ними, з їх давньою історією, культурою і традиціями, їх гостинністю, мужністю і прямодушністю, ставши свідком того, як люблять, свято зберігають свої надбання і передають їх наступним поколінням, я все більше захоплювався цими людьми.

Селище Верховина до 1962 року називалося село Жаб'є. Це селище на річці Чорний Черемош, що як перлове намисто огинає простори Верховини, знаходиться в 31 км від залізничної станції Ворохта. Але ми прибули в селище не поїздом. Звичайно ж, подорож на автомобілі, на мій погляд, дозволяє вдосталь насолодитися красою тутешньої природи, відчути її подих.

Про селище Жаб'є мені розповіла Ольга Соломійчук. Вона зустріла нас у Верховині, на березі річки Чорний Черемош. Усміхнена Оля, очі якої випромінюють життєлюбність, – депутат районної ради, директор Верховинського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, голова правління Івано-Франківської обласної громадської організації «Християнська асоціація молоді та сім’ї» (VMCA-Карпати). Від неї я багато дізнався про Верховину і гуцулів. Перші відомості з письмових джерел про селище Жаб'є відносяться до 1424 року. Існує легенда, що першим поселенцем в долині Чорного Черемоша був селянин на прізвище Жабка, від якого й одержало назву селище Жаб'є. За іншими переказами, тут у заболоченій долині річки водилося багато жаб, звідки і пішла назва. А ще одна оповідь про походження назви пояснює наявністю багатьох джерел цілющої, можна сказати – живої води, тому від об`єднання слів «ЖИВА ВОДА Б`Є», що притаманне гуцульській говірці, і виникли скорочення «ЖИВА Б`Є» і «ЖАБ`Є», тутешні жителі й до нині вимовляють «ЖЬИБ`Є». Сучасна назва селища – Верховина (піднесена ділянка) повністю виправдана. Нижня частина селища міського типу розташована на висоті 620-640 м над рівнем моря, а більша частина знаходиться набагато вище, в горах. Найбільш високогірні села Верховинського району розташовані на висоті 1250 м над рівнем моря. Ці села – Кривопілля (Кривопільський перевал) та Буковець (Буковецький перевал) – вважаються найвищими гірськими населеними пунктами України.

Як і в інших селах і містах України, у Верховині є чимало музеїв. На мій погляд, це говорить не тільки про багату і давню історію народу, скільки про шанобливе ставлення до цих духовних цінностей. Саме любов і повагу до історичного шляху, пройденого народом, бажання зберегти цю історію для майбутніх поколінь уособлюють музеї. «Музей Гуцульських звичаїв та обрядів», «Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини», «Музей імені Романа Кумлика», Будинок-музей кінофільму «Тіні забутих предків», «Сироварня-музей», «Хата-гражда», а також будинки-музеї, створені різними сім'ями, погодьтесь, що це чималий показник для селища з населенням понад 6 тисяч осіб. Знайомство з експозиціями музеїв дало можливість поринути у захоплюючий світ давнини. Інтерес вів мене за собою в ці двері, які одні за одними я відкривав і занурювався в історію цього краю та багату, яскраву, самобутню культуру.

Верховина – край чудес, і, що цікаво, чудес тут сім. У міру того як я дізнавався про ці дива, вони немов поставали переді мною. Верховина, подумав я, – це цілий світ з всіма чудесами...

Місцеві жителі, розповідаючи про тутешні дива, в першу чергу називають кам'яну обсерваторію, розташовану на горі Піп Іван, якщо підніматись Чорногірським хребтом із сіл Дзимброні або Шибене, проходячи озеро Марічейка. Потім гостю розповідають про геологічні природні пам'ятки – Писаний Камень, на якому викарбувані петрогліфи, про високогірні озера Несамовите і Бребенескул, пікоподібні скелі Ребра і Шпиці в урочищі Угорському, церкву Різдва Богородиці в Криворівні, Довбушеві Комори в присілку Синиці і найвищу вершину українських Карпат – мальовничу красуню, гору Говерлу (2061 м над рівнем моря), яка манить найсміливіших мандрівників.

(Далі буде...)

 

Глава з книги "Під одним небом"

Боюкага Мікаіллі

Немає коментарів


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання