Logo

ПЕДАГОГІЧНИЙ ЧАСОПИС ЛЬВІВЩИНИ

Logo2
search_left


«Дзвони Лемківщини» чути у всіх кінцях світу...» - з книги Боюкага Микаіллі «Під одним небом»

Опубліковано: Понеділок, 05 лютого 

min
max

Софія Федина тихо співає милозвучні пісні лемків чистим, проникливим голосом. Слухаючи її чарівний спів, мені здається, що це співає душа цієї землі, чудову природу і щирих, великодушних людей якої я полюбив з першого знайомства.

Але в цьому глибокому голосі, що ніби зачаровує, відчувається прихований смуток. Цю щемливу журбу я чув у голосі кожного українця, який співає ліричні пісні своєї Батьківщини. Українцям Лемківщини довелося пережити трагедію депортації 1944-1946 і 1947-го року ‒ дисперсне розселення під час етнічних чисток українського населення на південно-східних теренах Польщі.

Сьогодні в Польщі, на землі її батьків і дідів, їй дихається легко і вільно. «Відчуваю, що я на рідній землі, ‒ говорить вона. ‒ Повітря і вода цих місць немов відігрівають моє серце, наповнюють спокоєм мою душу». Софія каже, що любить пісні лемків за те, що вони відображають не тільки мальовничу природу Лемківщини, а й щирість, широту душі жителів цих країв. Ці пісні відображають біль і тугу її співвітчизників, які пережили трагічне насильницьке переселення, відчай людей, відірваних від рідних країв. У цих піснях живе народний дух Лемківщини. Але пісні лемків містять не тільки пронизливий сум і пам’ять про мінливості долі цього дивовижного народу, є в їхніх піснях і любов, і глибока повага один до одного, і радість, і світла надія. Вони ‒ свідчення стійкості, непохитності духу, твердості волі лемків. Є в піснях і заклик до солідарності, одностайності. Лемки виконують свої пісні у своєрідній манері, лише їхнім пісням притаманні ця особлива гармонія і лад. Ритми лемківських пісень ‒ немов серцебиття Лемківщини.

Лемки відомі в усьому світі своїми багатими традиціями і звичаями, дивовижними піснями, музикою, танцями і видатними представниками цієї етнографічної групи українців. Щорічно у м. Монастириска на Тернопільщині відбувається Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини» ‒ рупор духу Лемківщини, гучне крещендо якого чутно у всіх куточках світу. На жаль, я не зміг взяти участі у фестивалі, але з розповідей Софії Федини та завдяки інформації з преси зміг дізнатись більше про це свято.

Фестиваль «Дзвони Лемківщини», спрямований на популяризацію лемківської культури в світі. Це свято лемківської культури проводиться вже 18 років. У ньому беруть участь гості не лише з усієї України, а й з усього світу. В середньому близько 25‒30 тисяч чоловік збираються щороку на цьому фестивалі. Як зазначає голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович, інтерес до фестивалю зростає. «У перший рік фестиваль проходив за участю лише сотні людей. Тоді фестиваль робили в селі Гутисько Бережанського району. У нас була лише платформа на машині, але люди прагнули показати нашу культуру, і ми крок за кроком йшли до всеукраїнського масштабу, ‒ розповідає Олександр Венгринович. ‒ Наша мета ‒ сприяти відродженню лемківської культури, звичаїв, традицій. Ми поставили перед собою завдання відродити і зберегти нашу самобутню культуру».

Софія Федина захоплено розповідає про мету фестивалю. Вона з властивою лемкам гордістю підкреслює, що, проводячи цей фестиваль, організатори прагнуть насамперед пропагувати лемківські духовні цінності, продемонструвати їх світу і молодим українцям. Фестиваль об'єднує безліч гостей з країн, де компактно проживають лемки: Польщі, Словаччини, Сербії, Хорватії, а також Канади і США. Вони збираються навколо «Лемківської ватри», нехай і на кілька днів, гріються в її променях, слухають рідну говірку, дивовижну лемківську музику, діляться радощами, обговорюють наболілі проблеми.

Немає коментарів